Сьогодні служили службу Божу в Одеській тюрьмі.
У нас нова людина, і я вірю, що його покаяння щире:
"Отче! Я все життя краду! Украв -- сів -- вийшов -- украв.
Я так більше не хочу, не можу, і не буду жити!
Господи! Поможи! Прости і помилуй..."
Дай Бог -- ще мінус один злочинець...
Після Літургії зустрівся з однією світлою людиною...
...і в котрий раз переконався, що Всевишній творить,
що хоче, і Його думки -- не наші, і шляхи Його -- не наші,
і милість Його велика, і Він не зв'язує себе ниякими узами...
...і нас не зв'язує також,
але це ми самі себе постійно сажаємо в клітку, вішаємо замок,
губимо ключ, і потім волаємо -- Господи, допоможи!
А тільки і треба ходити в Його любові, проповідуючи любов,
чинити по любові, і сіяти навколо себе замість ненависті, брехні,
зависті і злоби -- любов, щирість, милосердя і віру...
І світ стане іншим.
