МП знову сьогодні відзначились...
Історію вдалося скласти з малозрозумілих вигуків, і з кострубато написаного паперу, якого я попросив ув'язненого написати -- як все було, щоб мати можливість розібратися.
Вся ницість твого вчинку, отче Володимире, навіть не в тім -- ЩО ти говорив, а в тому -- КОМУ ти це говорив, і які цілі при цьому переслідував.
Ти говорив майже безграмотному хлопчиську, у якого нема нікого, крім мене, і нічого, крім того, що я йому приніс, який і російською погано говорить, що я -- не священник, а самозванець, який вводить людей в оману...
...після цього ти повернувся і пішов.
Тобто, ти тільки задля цього приходив на тюремний корпус? Обмовити і оббрехати? Зруйнувати стосунки, зруйнувати віру, яка тільки-тільки почала оселятися в цій душі?
Ти прийшов розколоти, украсти і убити Христа в цьому хлопчиську.
Не знаю, як ти будеш виправдовуватися на Страшному Суді.
Мабуть, ніяк...
P.S. Я більше не хочу чути ні слова про канонічність і ін., бо якщо це -- стандарт канонічного священника, то мені знати ці канони -- навіщо? Та і немає ніяких канонів, що оправдують таке відношення, а є Євангеліє, і Господь, який вчить любити.
P.P.S. Мова про в'язня Миколу, до якого я їжджу на суд в Роздільну.
