Головне, щоб не було запізно...

Поїхав після Літургії в СНІД центр -- подзвонили родичі хворого, попросили "зробітьщосьщотамтреба"...

...а людина практично без свідомості вже -- токсоплазмоз в мізку, температура під 40, стан нестабільний...

Помолився, помазав масличком болящих, хоча,  на мій погляд, тут мова про одужання вже не йде -- тільки про спасіння душі... 

Тому що для одужання потрібна віра у серці, але віру цю, хоч маленьке насіннячко гірчичне, належить не закопувати в турботах повсякденних, а вирощувати, поливати, удобрювати і всіляко турбуватися, щоб насіннячко виросло, і принесло плід...

А якщо цього не робити -- може трапитися, що на каяття уже не залишиться ні часу, ні сил...

Всім непрестанної молитви і жертвенного серця.