Служили сьогодні першу службу Божу
в тюремній каплиці Преподобної Аполінарії.
Помолились за всіх нас, за Україну, за наше місто,
і за всіх ув'язнених і арештованих -- нехай виправляться.
Прочитали Євангеліє, і причастились
Святих Христових Таїн.
Проповідь дуже коротка і проста --
про те, що нам по-справжньому потрібен Господь тільки тоді,
коли ми бачимо себе грішниками, хворими пристрастями,
і від усього серця хочемо одужати, щоб мати можливість
ввійти в вічність, і провести її з Богом, і що Царство Боже
-- не потім, а всередині нас є -- зараз, в цьому земному життю.
Після Літургії спілкувався з неповнолітніми арештантами,
і з іншими в'язнями -- комусь шапку теплу, комусь хрестик,
іконку, ладанку, і всім -- молитву, розраду і підбадьорення.
Після тюрми поїхав в 10-у лікарню на Малиновського, і поговорив
з зав.відділенням, який дав мені відсутню інформацію,
і я нарешті зрозумів як працює тюремна система:
поки нема загрози життю -- ніхто нікого не буде оперувати.
Прецедентів не було, щоб арештанту робили планову операцію --
лише по швидкій.
А я, наївний чукотський юнак, був сповнений ілюзіями...
Не знаю, як ми будемо далі рухатися, але знаю,
що Господь побачить...
Фото каплиці старі -- нових поки ще нема.
Всім любові, розсудливості, і милосердя.
