Тих, хто робить, мало.
За кипучою діятельністю, релігійною, чи навколорелігійною, часто нема ні милосердя, ні співчуття, ні любові.
Я думаю -- в цьому причина того, що тих, хто робить, мало: все кипить -- і все сире, бо ціль справ милосердя -- не тільки
задовільнити матеріальні потреби, але явлення любові Божої, його турботи і навчення Його уставам, законам і
принципам...
А ще -- щоб рухатися в правильному ритмі, і в правильну сторону -- потрібно дуже багато працювати, не бачачи ніяких
результатів своєї діяльності, а тільки вірити, що праця твоя не марна...
Перший рік -- нічого.
Другий рік -- нічого.
Третій рік -- нічого.
На четвертому році з'являються якісь позитивні зсуви, але вони, в більшості, нестійкі, не системні і
незначні.
Пятий рік тільки почався...
...але тих, хто робить, допомагає -- як і раніше дуже мало: вони з'являються -- і відразу ідуть...
...і я їх розумію -- весело тільки мені, а для всіх інших -- це важка робота...хто ж захоче довго нею займатися
Тільки Всевишній може якось щось змінити, прикласти і наповнитит...
А моя справа -- продовжувати орати, і сіяти, орати і сіяти...
Урожай?
Не знаю...
Як Бог дасть...
P.S. Так, ще Борису весело зі мною...) у всякому разі-- не нудно...
