Вчорашній день провів в тюрмі --
закінчували каплицю Преподобної Аполінарії на тюремному корпусі.
Потім -- в колонії бесідував з ув'язненими -- вітаміни, кажуть, потрібні
ВІЛ інфікованим, та й не інфікованим -- також...
А ще потрібні взуття, одяг, продукти харчування і ліки, і турбота, і увага,
і -- головне -- системна робота, щоб злочинець став достойним громадянином...
хоча б перестав бути злочинцем...
А ще висить в житловій зоні розпорядок дня для ув'язнених.
Так ось там є час на телефонні переговори.
Цела година виділена. А подзвонити немає звідки.
Точніше -- в черговій є ніби-то телефон для цих цілей,
але всього один, а в зоні 750 чоловік...
...так що дзвонилка ця -- як кажуть арештанти -- понти для провіряючих...
А ще в цьому розкладі немає самого головного.
Нема часу для молитви.
Коротше, потрібно цю систему змінювати, бо вона не працює...
Сьогодні сповідав, причащав
і просто розмовляв з ув'язненими в тюрмі, і з адміністрацією.
Завтра освячення каплиці Преподобної Аполінарії.
Всім -- милосердя, співчуття і християнської любові.
P.S. Ось ви кажете -- жарко.
Так це не жарко.
Жарко в тюремній камері, вікна якої виходять на сонячну сторону...
Хоча, і там -- не жарко...
А ось в пеклі -- ось там дійсно буде нестерпно...
але багато хто свідомо (чи несвідомо)
прагнуть туди потрапити -- дивні ви : це ж навічно...
