Я уже став звикати...
До того, що можливість щось робити з'являється в самий останній момент...
До того, що ті, хто повинен цікавитися нашими спільними справами -- цілковито не цікавиться ними...
До того, що малеча завжди зі мною -- і це прекрасно...
До того, що треба робити багато дечого з того, що по здоровому розумінню, повинні робити інші, але вони не роблять, і
доводиться мені, і це радує -- я багато чому навчаюсь...
До того, що покрівля тече, скільки її не ремонтуй -- вона продовжує текти,і капає, і тазики, і штукатурка звисає зі