Коштів немає зовсім:
на будівництво храму в колонії посиленого режиму,
на будівництво каплиці Преподобної Аполінарії в тюрмі,
і каплиці на секторі, де утримуються ув'язнені довічно.
А також на особисті потреби, потреби близьких,
і різноманітні оплати, проплати, платежі і внески.
На ремонт покрівлі, опалення і автомобіля, та інш. та інш.
Ось чесно -- я здаватися не збираюсь.
Я збираюсь продовжувати довірене мені служіння так, чи інакше...
...і знаю, що Господь заповнить всі потреби, і заповнить з надлишком...
Для чого пишу тут?
Тому, що Спаситель діє через людей...
Всім сокрушенного духа, і смиренного серця...