Сьогодні в Україні арештанти є найуразливішою соціальною групою.
У них немає прав.
Немає забезпечення.
Їм не видають одяг і взуття.
Їм не видають засоби гігієни та предмети першої необхідності.
Вони не отримують кваліфікованої правової допомоги.
Медичну допомогу надають лише у випадку загрози смерті, і тільки для зняття гострого стану – і то не завжди.
Якщо вони працюють – їх грабують, зараховуючи на їхній особистий тюремний рахунок жалюгідні копійки.
І, зрештою, відбувши строк, вони виходять у нікуди – без житла, без роботи, повністю дезорієнтовані та без будь-яких зрозумілих перспектив і ідей, як жити далі...
Це знову веде їх у місця позбавлення волі…
Благодійна організація Благодійний фонд Одигітрія робить усе, що може, не маючи жодного системного фінансування, і ось уже чотирнадцятий рік намагається допомогти розірвати це злочинне коло, дати людині шанс почати жити нормальним життям у суспільстві, яке її відкинуло і не хоче мати з нею нічого спільного.
Але це не працює так: колишній арештант, скільки б разів він не сідав, усе одно виходить у наші міста, на наші вулиці, до наших близьких, дітей, друзів і родичів. Вони приходять до нас, очікуючи, що ми їм допоможемо…
Для віруючої людини допомога арештанту – це Божа заповідь.
Для невіруючої – здоровий глузд.
Я дуже сподіваюся на вашу допомогу.
Вірю, що здоровий глузд і вроджене бажання робити добро переможуть!
