День пройшов, як і планував -- в колонії і тюрьмі.
Спочатку про радісне: повністю закінчив каплицю Преподобної Аполлінарії на тюремному корпусі, де утримуються неповнолітні ув'язнені, жінки, і громадяни інших держав...
Літургію там служитиму або в п'ятницю, або в наступний вівторок...
Останніх фотографій поки що немає -- публікую фото ще незавершеної каплиці...
Роботи дуже багато у в'язниці...Божої, благословенної, і душеспасенної роботи...робітників зовсім мало,
але я надії не втрачаю...
Тепер про сумне:
Розмовляв з ув'язненим в колонії, він каже: "Три тижні не міг вийти в сан частину. Перехворів грипом, і уже одужав, слава Богу...
Літні в'язні теж не можуть потрапити до лікаря..."
Ці всі проблеми -- результат виконання статуту внутрішньої служби, до якого не прикладено ні серце, ні здоровий глузд...
Це коли неухильне дотримання внутрішнього розпорядку табора -- і ціль, і засіб...
Виправлення злочинців? Та навіщо? Ви про що взагалі?!
І я не можу просто зайти -- як раніше -- до ув'язнених в житлові секції, просто поговорити, і помолитися...
Ніхто ними не займається.
Ні, звичайно ж, є декілька достойних людей з числа адміністрації, яким не байдуже, але вони не можуть протистояти цій системі, де особистість ув'язненого взагалі не береться до уваги: відсидів -- і до побачення...а як сидів, чим займався, виправився -- не виправився, зрозумів,щось чи ні -- не важливо...
Ув'язнені знемагають від неробства -- в основній своїй масі, а та діяльність, яка все-таки ведеться, не породжує нових сенсів, не приносить радості, і майже нічому не вчить, не виховує в людині Людину...виключення, звичайно ж, є, але це -- виключення...
Що ж робити?
Ну, якщо кожний, хто зацікавлений, щоб злочинець вийшов на волю максимально вирівненим, і навченим принципам спілкування в цивілізованому суспільстві, якщо кожний зробить, що може, щоб робота в місцях позбавлення волі вийшла на якісно новий рівень, можливо, щось почне змінюватися...
Якщо віруючі брати, які вже 15 років відвідують Церкву поставлять перед собою питання -- чи достатньо я роблю для Христа у відповідь на те, що Він зробив для мене -- почне щось змінюватися...
Якщо державні мужі, обласна, районна, і міська влада звернуть увагу на проблеми, пов'язані з тим, що злочинці, які відбувають покарання в виправних закладах, так і залишились злочинцями, не виправили їх ті, хто повинен був цим займатися згідно службових обов'язків -- почне щось змінюватися...
І, зрештою, якщо в центрі пенітенціарної системи буде стояти ув'язнений -- і дуже рідко це переконаний і закоренілий бандит, але слабка і заплутана людина -- яка має потребу в духовно-моральній корекції -- ось тоді зміниться все наше суспільство, бо Бог благоволить до тих, хто виконує Його заповіді, і кожний, чинить по-правді -- угоден Йому...
