Сер
25
2015
Дмитрий Краснобаев
Дзвоню сьогодні днем до однієї людини -- власнику заводів, газет, пароходів -- представляюся, і прошу про зустріч...
--Благодійністю не займаюся, -- каже.
--Ви не допомогаєте бідним, хворим і ув'язненим?
--Ні.
--Жаль.
--Нічого страшного. До побачення.
Ні.
Це дуже страшно.
І ось чому:
Ти не просто жадібний і дурний.
Ти мрець, приготований до вічного осуду на день Страшного Суду.
Але і за тебе помер Господь, тому і у тебе є шанс на каяття і звернення від мертвих справ до справ милосердя.
Можливо, це буде тобі коштувати всього твого багатства, але душа, якщо вона в тебе ще є, все рівно коштує дорожче...
А взагалі -- ну їх, цих бобрів.
Самі впораємося...)
