День пройшов: дорога -- суд -- дорога під гаслом "без пригод нам ніяк не можна"... Все почалось з того, що я не встиг на електричку -- документи, які повинні були бути роздруковані на протязі 5 хвилин друкувались 25... Гаразд, думаю, поїду на маршрутці... Приїжджаю на автовокзал за 3 хвилин перед відправлення, а мені кажуть: а маршрутка на Роздільну тепер іде від залізничного вокзалу...і я розумію, що я пролітаю і з маршруткою також... Гаразд, думаю, поїду на своїй...а що робити? І ось тут нечистий мене смикнув спитати у дядька якогось: а де поворот на Роздільну? За Єреміївкою? (я йому ще й відповідь підказав) За Єреміївкою, звичайно -- за...кілометрів 10 за... Ага... Їду я, значить, пролітаю Єреміївку, їду ще кілометрів 40, і розумію, що щось не так... І нарешті дістаю телефон, і дивлюсь мапу... Через 100 кілометрів дивлюсь мапу! І бачу, що Єреміївка це і є поворот на Роздільну... А час притискає -- я уже повинен бути на суді... Варіантів 2. Перший -- повернутися до тієї Єреміївки, і звідти їхати на Роздільну. Або через 2 км. є пряма дорога. І це в 2 рази швидше. Наївний чукотський юнак. Це на мапі -- дорога. А в реальності дещо середнє між польової грунтівкою і танковим полігоном... І люди на мене якось дивно подивились, коли я спитав, чи доїду я так до Роздільної. Я не зустрів по дорозі ні одної машини. Останні, хто по ній їхав, мабуть, були румуни, коли тікали з Одеси... Але до Роздільної я доїхав. І з'ясувалося, що засідання суду перенесли на понеділок... Але я здав документи, які приготував, поспілкувався з суддею (дуже симпатична) ...і поїхав назад... А датчик топлива показує, що бензин у мене є... І тут машина глухне. В чистому полі. Я вийшов, помолився, сів -- завівся, проїхав 2 км, і знову заглох... Знову вийшов, походив, помолився, знову завівся, проїхав ще 2 км, і знову заглох... Таким чином докотився до околиці Єреміївки цієї... Там добрий чоловік подарував мені літр топлива, і я доїхав до заправки... Треба сказати, що на протязі всього шляху машина періодично закипала, я зупинявся, і доливал воду в радіатор... Та ще поїздочка... Висновки: 1. Не залишати нічого на останній день. 2. Припинити бути наївним чукотським юнаком, а перепливти океан, і стати мудрим японським самураєм. Ну, або хоча б, просто частіше користуватися цією надбудовою над плечима, а не тільки в неї їсти і говорити...
