Кожного дня телефонують в'язні з місць позбавлення волі, і ти, що звільнилися, та благають про допомогу.
(Телефонують ще наші захисники, волонтери, переселенці та мешканці нашого міста, але цей допис про арештантів)
Їм було не просто і до 24.02.2022, але зараз зовсім важко: багато хто з них втратили будь-який зв'язок з рідними, і не отримують ніякої допомоги. Українська пенітенциарна сістема не може задовольнити їх потреби, ні побутові, ні медичні, ніякі.
Ми (я, моя родина та декілько близьких друзів) хочемо задовольнити їх прохання, намагаючись привести людей до Бога, щоб ці люди, які опинились за гратами, побачили любов Божу, відчули Його милосердя, покаялись у своїх гріхах та взяли відповідальність за своє життя, виправляючи його за заповітами Євангелія.
Більшість арештантів, які скоїли злочин, зробили це ненавмисно, тобто вони заздалегіть не готувались до криміналу, але алкоголь та обставини склалися так, що вони опинились за гратами.
По-перше, відвідувати арештантів є одна з заповідей Божих.
По-друге, якщо заповіта недостатньо, здоровий глузд підказує, що всі ці люди, які зараз відбувають покарання, через невеликий термін вийдуть на свободу, вийдуть до нас з вами, на вулиці наших міст та сел, вийдуть до наших діточок, рідних та друзів... І якщо нічого не робити - статистика каже: 90% з них походять-походять, та невзмозі знайти своє місце знов скоят злочин, та знов поїдуть у в'язницю, бо на їх погляд там легше...
Так, звісно, не усіх можно перевиховати, але я буду і далі намагатися, поки вистачить сил...
Збираю пожертви, щоб було з чього приділяти нужденим, бо на розмови та консультації з ними я витрачаю багато часу, а час - це єдиний ресурс, який неможливо поповнити... і моя родина зараз - 8 людей з яких троє неповнолітних діточок, літня бабуся та хворий військослужбовець
Дякую за співслужіння та відкрите серце!
