блоґ користувача Дмитрий Краснобаев

Відбулася Літургія в тюрмі.
Ув'язнений, з котрим сьогодні служили, приніс списки з іменами інших ув'язнених -- і тих, хто сидить, і тих, хто звільнився уже, їхніх рідних і близьких, і тих з них, кого з нами уже сьогодні нема...
...
На Літургії:
І, зайшовши в храм, почав виганяти тих, хто продавав в ньому і купував, кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
І учив кожний день в храмі.

Є 500 конвертів з марками для колонії і тюрми.

Нема паперу і ручок.

Потрібна коробка паперу А4, і кулькові ручки (бажано -- фіолетові, чорні і червоні)
Зошити теж підходять.

Сьогодні все встиг, що планував:
Відіслав посилку багатодітній родині.
Відіслав посилку бувшому в'язню.
Отримав посилку з взуттям і одягом для ув'язнених -- завтра віднесу в зону.
Отримав посилку з іконами -- красота!

Я вдома.
На душі -- світло і радісно -- відчувається, що тиждень, проведений в Михайлівському Золотоверхому монастирі не пройшов даремно...

Сьогодні потрібно відіслати дві посилки - одну з дитячими речами, в сем'ю, де 9 дітей -- 4 своїх і 5 прийомних -- живуть в області...
І другу -- бувшому в'язню: подзвонив, і попросив взуття і куртку -- вони в мене є.
И забрать нужно иконы -- уже пришли...

Ув'язненого Миколу, за якого ми боролись, і до якого я їздив кілька разів на суд в Роздільну звільнили з під стражі: 2 роки умовно...
...і це при тому, що прокурор, зі слів адвоката, був рішучо налаштований на реальний строк...

Великі і дивні діла Твої, Господи!

Відкопав на складі семисвічник напрестольний для тюремного храму по старій ціні -- 2800.
Может, захочите взяти для тюремної Місії? Будемо вдячні дуже сильно.
Дякую )

Господь наш нігде не сказав, що буде легко...

Відбулася Літургія в жіночій колонії.
Зайшов в зону на 40 хвилин пізніше, ніж по графіку -- перепустку не могли ніяк виписати...і на вході знову знайшли у мене...на цей раз -- 55 копійок. Гроші -- кажуть -- треба залишити...
І записну книжку не можна заносити...
Я вже не став сперечатися -- навіщо?

Почалася служба близько 14.00: спочатку папери мої не підписані начальником вчасно -- я підготував листи заздалегідь -- підписував, після цього мене оглядали на вході, потім чекав супровід, потім мені охоронник на корпусі не хотів ув'язненого давати -- довелось його хвилин 20 переконувати, що він повинен виконати свою роботу... Ну, а потім -- все добре: причастились Святих Христових Таїн, помолились за нас, грішних, за Україну, за воїнів, за здравіє, і пом'янули тих, кого з нами уже нема...

Слово Боже -- заповіді Бога Всевишнього -- глаголи вічного життя, те, що ми повинні РОБИТИ.
Це я до теми розпочатого Різдвяного посту.
Піст -- це:
Годувати голодних -- відмовляючи в якихось смаколиках собі, любимому, і віддавати ці смаколики тим, хто потребує.
Одягати роздягнених -- віддаючи зі свого особистого гардеробу надлишки хорошого одягу, а не ганчірья з гаража.
Провідувати хворих і ув'язнених -- передавати хворим ліки, а ув'язненим -- предмети першої необхідності , взуття і одяг.

МП знову сьогодні відзначились...
Історію вдалося скласти з малозрозумілих вигуків, і з кострубато написаного паперу, якого я попросив ув'язненого написати -- як все було, щоб мати можливість розібратися.

Вся ницість твого вчинку, отче Володимире, навіть не в тім -- ЩО ти говорив, а в тому -- КОМУ ти це говорив, і які цілі при цьому переслідував.