Блоги

П'ятнадцятого січня 2022 року виповнилося 10 років місії Одигітрія!
За ці десять років місія надала моральну, матеріальну та духовну підтримку тисячам хворих, безпритульних та ув'язнених.
Якщо в перші роки роботи мені самому доводилося шукати тих, хто потребує, то зараз вони знаходять мене самі: мій номер телефону передається між людьми, які самі не можуть впоратися з важкими життєвими обставинами. І ніхто сам не може...
Телефон дзвонить безперервно з ранку до пізнього вечора. Люди шукають Бога, шукають покаяння та віри.
А віра без діл мертва.

Дуже дуже сильно потрібні постільна білизна, і ковдри.
Будь ласка.
Люди сплять на матрасах, як виглядають так, наче вони -- ровесники тюрми,

якій 150 років, і вкриваються різною рваниною...

Я точно знаю, що в кожній сімьї знайдеться стареньке простирадло і наволочка,

а може й підодіяльник, які можна віддати, і навіть не помітити, що їх нема.

Якщо немає можливості, чи лінь передавати, то в Одесі я готовий заїхати до вас,

і забрати: слава Богу, я вже на колесах.

Для Киян, Харківчан, і Дніпровців є Нова Пошта,

На цьому тижні потрібно зібрати і відправити шість передач в місця позбавлення волі:

дві для увязнених з інших областей, і чотири для наших арештантів,

які знаходяться в Одеській тюрмі, і колонії посиленого режиму -- продукти,

теплі речі, постільну білизну, і ліки.
Ці хлопці -- достойні люди, які повернулися лицем до Бога,

і хочуть жити благочестиво.
Я не тільки хочу їм допомогти, я просто зобовязаний їх підтримати в цьому їхньому намірі,

Сьогодні відбулась Літургія в колонії посиленого режиму.

Помолились з увязненими за Україну, за Одесу, за всіх нас,

і згадали тих, кого з нами уже сьогодні нема,

прочитали Євангеліє,

послухали проповідь,

і причастились Святих Христових Тайн.

На проповіді говорив про покаяння і сповідь,

про те, що потрібно розірвати своє серце з плачем і криком,

чи тихо і стримано,

але все одно -- з болем,

і дістати звідти, з самого дна, всі смердячі трупи гріхів і пристрастей перед своє власне обличчя,