Є в мене ангел.
Отець Євген зветься.
Ми і не спілкувалися до пуття, познайомились в семінарії, і бачились рази 3-4, на сесіях.
Він мені дзвонить приблизно 2-3 раза на рік.
І щоразу у мене таке відчуття, ніби це Сам Господь, і дзвонить щоразу, коли особливо важко, коли ноги в'язнуть і віра хитається, і здається, що йти далі нема сил, і в перспективі -- злидні, хвороби, смерть і вогнене озеро.
І говоримо ми с ним 3 хвилини, а післясмак такий, ніби поїв чогось дуже смачного, свіжого і корисного для душі.
І перспективи вже не такі темні, і там, виявляється, не стіна спереду, а поворот... куди?
Туди, куди потрібно, туди і поворот, а моя справа тупати, благовіствуючи, поки живий...
Боже, благослови батюшку Євгена, і всіх, хто молиться...