Провівши в тюрмі рік, чи більше, потім в колонії, яка, по ідеї, повинна виправити, ув'язнений виходить на волю з твердим наміром помститися...
За приниження. За брехню. За те, що -- наплювали на нього, на його долю, на його життя. Всі.
Починаючи від слідчого, котрий вів його справу, судді, котрий виніс йому вирок, і закінчуючи всім суспільством, котре, як він вважає, винне в тому, що він сів...
Переосмислити цей причинно- наслідковий зв'язок арештанту не дозволяють: він би і хотів примиритися з миром, розібратися в собі, звернутися до Бога... Але умови утримання і відношення до нього виправної системи не дозволяють йому цього зробити...
А викликають лише образу, злість і бажання руйнувати...
Винятки, звичайно, є...але це не заслуга судової і виконавчої влади, але тільки милість Божа...
І тому, я дуже сподіваюсь, що ця ситуація зміниться, що виправлення ув'язнених, реабілітація і адаптація їх до нормального життя в суспільстві стануть справою, і справою важливою, і в переліку задач всього суспільства, перемістяться на перші місця...
Чітко бачу і розумію -- що потрібно зробити в першу чергу: дати можливість каяття, створити умови.
Це наша частина...
Поки що співробітників у мене нема.
Тільки -- співчуваючі.
Ну, і на тому дякувати. Але за це спасибі я нічого не зроблю...
Фото зроблені Boris Bukhman в одній з тюрем в Україні.
Там не до переосмислення.
Там би вижити, і не перетворитися в звіра...
Мій тел: 067 485 53 33, якщо хтось захоче допомогти...
